Андреева Надежда Ивановна

медсестра

Ровеньки Луганской области

1941

Бабуся була з багатодітної родини (аж 12 дітей), мешкала у м. Ровеньки Луганської області. Народилася у 1923 році. Її батьків розкуркулили, і тому голодомори 24-го і 33-го років пережила далеко не вся родина. Працювати почала дуже рано. Вже у 15 років старший брат влаштував її на авіазавод. Там і застала її війна у 17 років. Всі пішли добровольцями на фронт. На 100 чоловік одна гвинтівка. Майже одразу потрапила в німецький полон разом з двома сестрами. Але дивом їй вдалося втекти. Після цього деякий час переховувалась, бо була дуже налякана, а коли наші війська почали відтісняти німців, одразу записалася в медсестри до місцевого госпіталю. Була і в тилу, і на фронті. Під кулями виносила поранених, нагороджена медалями та орденами. В одному з госпіталів вже наприкінці війни дідусь познайомився з бабусею, яка його виходила. Одружилися прямо на війні. Казали, що на весільному столі стояла лише печена картопля і кілька баночок консервів, але вони були щасливі. Після війни дідусь привіз молоду дружину до Глухова, побудував новий дім і всиновив хлопчика Сашу з дитячого будинку, який залишився круглим сиротою. А згодом в них народилися ще дві доньки.